Кол-во книг: 2249, статей - 0
загрузка...


Тексты книг принадлежат их авторам и размещены для ознакомления

ГлаваХІ СОЦІАЛЬНІ ПЕНСІЇ І ДЕРЖАВНІ СОЦІАЛЬНІ ДОПОМОГИ МАЛОЗАБЕЗПЕЧЕНИМ, БАГАТОДІТНИМ І НЕПОВНИМ СІМ'ЯМ

§1. Загальна характеристика соціальних пенсій і підстави їх надання

В Основних напрямах реформування пенсійного за­безпечення в Україні підкреслюється, що інститут соці­альних пенсій буде трансформований у систему держав­них допомог на основі закону про соціальну допомогу. Соціальні пенсії передбачається виплачувати за раху­нок коштів державного і місцевого бюджетів. Це доз­волить, як відзначається в документі, більш чітко про­вести розмежування джерел фінансування основних видів соціальних виплат і створить умови для уніфікації законодавства про соціальний захист непрацездатних, малозабезпечених громадян.1

Однак, як нам вважається, поки що не можна відмов­лятися від практичної цінності соціальних пенсій, їх значення і правового забезпечення. Тому дане питан­ня вимагає багатоаспектного підходу для свого вирішен­ня. Соціальні пенсії стали нормою, критерієм визна­чення соціальної забезпеченості громадян, установлен­ня розмірів пенсійних надбавок до основних пенсій.

Інститут соціальних пенсій з'явився внаслідок три­валих наукових дискусій в восьмидесяті роки. В юри-

] Див.: Офіційний вісник України, 1998.— № 15.— Ст. 569.

255

дичній літературі висловлювалися різні точки зору з цього питання. Перемогла думка вчених і законодав­ця про доцільність введення соціальних пенсій як інституту права соціального забезпечення непрацездат­них громадян.

Соціальні пенсії вперше введені в законодавство про ціал          б                   ^

соціальне забезпечення з^січня

 p. Законом ко-

 ^_                  p   Законом ко

лишнього Союзу РСР «Про пенсійне забезпечення гро­мадян у СРСР» від 15 травня 1990 року.1 Вони збере­жені й у Законі України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 р. Більш того, Інститут соціаль­них пенсій удосконалений, зменшений вік, з досягнен­ням якого призначаються соціальні пенсії. Він тепер прирівняний до загального пенсійного віку, а був на п'ять років більше.

Соціальні пенсії виділені в спеціальний розділ За­кону України «Про пенсійне забезпечення», що містить всього чотири статті. Такий невеликий обсяг норматив­ного матеріалу про соціальні пенсії пояснюється незнач­ним числом осіб, що забезпечуються такими пенсіями. Так, трудові пенсії одержують більше 95 відсотків пен­сіонерів, соціальні — менше 5 відсотків. З 13,5 млн пен­сіонерів соціальні пенсії одержують в Україні близько 500 тис. чол.2

Соціальні пенсії, як і трудові, поки що виплачують-ся з Пенсійного фонду України. Але уже частково ком^"" пенсуються з державного бюджету. По наявних даних, на виплату соціальних пенсій витрачається щомісяця більше 15 млн гривень.3

Правовий режим надання соціальної пенсії пенсі­онеру розрізняється заісуб'єктивною ознакою в залеж-

ності від категорії одержувачів пенсії кісоби, що досяг­ли пенсійного віку^иінвадіди всіх гру-їЦйшваліди з ди­тинства та ін.), а такожнвід причин відсутності права на трудову пенсію.

1 Ведомости Съезда народных депутатов СССР и ВС СССР, 1990.— № 45.— Ст. 416.

3 Урядовий кур'єр, 1998.—№119-120.

3 Там же.

Підставою призначення соціальної пенсії єЦїепра-це^цщтність ^^відсутність права на трудову пенсію. до~ осіб, що мають право на соціальну пенсію, належать інваліди І і II груп, у тому числі інваліди з дитинства, а також інваліди НІ групи; особи, що досяглипенсій^ ного віку (чоловіки 60 років, жінки~55 років)Гдїти(які не досягли 18 років чи старше цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років) в разі втра-ти_£одувальника; діти-інваліди у віці до 16 років.

На відміну від тру^шшіуцпедсій, розмц^яких визна­чається (ггаж£м, заробітком, у мовами, лраці, сощальні negcu враховують тільки соціальну незахишеністьне-працездатних громадян. Розмір цих пенсій диферен­ційований: від ЗО до 200 відсотків мінімального розмі-£У_пенсії за віком. Соціальні пенсії в розмірьГОО від-сотків мінімальної пенсії за віком призначаються: не­працюючим, непрацездатним чоловікам, що досягли 60-літнього віку, а жінкам — 55 років, і таким, що не д набули права на трудову пенсію без поважних протіт. 5)Особи, що досягли пенсійного віку, а також інваліди III групи, що не набули права на трудову пенсію з поваж­них причин, мають право на соціальну пенсію в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком. ^Асоціальні пенсії в розмірі 100 відсотків мінімальної іїенсії за віком призначаються інвалідам II групи, ді-тям-інвалідам.у віці до 16 років і дітям_(що не досяг­ли 18 років чи старше цього віку, якщо вони стали інва­лідами до досягнення 18 років) в разі втрати гшгувялт.-ника. У такому ж розмірі призначається соціальна пен­сія ^M^Q^^^^^^SJ^jS^^^ieJ^9^1^E^^

дом за дітьми, що не досягли 8 рокіи, і яр пряпю?., ^> Інвалідам J. групи, матерям-героїдям. яким присвоє­не звання «Мати-героїня», соціальні пенсії признача­ються в розмірі 200 відсотків мінімальної пенсії за

віком.                           ~~~-----»

Постановою Кабінету Міністрів України «Про під­вищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат пенсіонерам»—ВІД Ю листопада 2000 року № 1686і ус-

1    j-V_I- •       • "

256

 Офіційний вісник України, 2000.— № 46.— Ст, 1996.

257

тановлена нова цільова грошова доплата до усіх видів і розмірів пенсій. Так, з 1 грудня 2000 р. цільовіГгро-шова дртт.пята_налірожиття призначається непрацездат­ним громадянам — до 25 грн. на кожного одержува­ча пенсії, щомісячний розмір пенсій яких не досягає 55 грн. Розмір доплати до соціальних пенсій пенсіо­нерам за віком, що жодного дня не працювали і не ма­ють права на трудову пенсію, встановлений у сумі до 16 грн. 70 коп.

Також переглянута риса малозабезпеченості і міні­мальна заробітна плата. Законом України від 1 черв­ня 2000 р.1 установлена нова величина вартості межі малозабезпеченості і мінімальна заробітна плата. З 1 лип­ня 2000 р. мінімальна заробітна плата становить 118 грн. на місяць.

У зв'язку зі збільшенням вартості межі малозабез­печеності, мінімальної заробітної плати і підвищенням з 1 грудня 2000 р. мінімального розміру трудових пенсій вважається, що має потребу в коригуванні і розмір со­ціальної пенсії. Однак він уже багато років залишаєть­ся незмінним на рівні 16,70 грн. на місяць.

§2, Державні соціальні допомоги

як інститут права соціального забезпечення

На відміну від пенсійного забезпечення, державна до­помога надається громадянам у тих випадках, коли во­ни її потребують. Але не на розсуд органів, що її нада­ють, а в зв'язку зі встановленими законодавством ви­падками. Державна допомога охоплює окремі види за­безпечення, що практично не підпадають під принци­пи соціального страхування. Вона надається найменш соціально захищеним категоріям населення в індиві­дуальному порядку за рахунок коштів Пенсійного фон­ду чи асигнувань з державного і місцевого бюджетів.

У юридичній літературі з проблем соціального за­безпечення B.C. Андреєвим, Р.І. Івановою та іншими

1 Урядовий кур'єр, 2000.— № 112.

258

вченими1 була здійснена спроба довести теоретичну і практичну цінність допомог і показати їхню службову роль як виду соціального забезпечення. Сформульова­но визначення поняття допомоги як інституту права соціального забезпечення.

У літературі пропонується наступне визначення по­няття допомоги: допомоги — це грошові періодичні соці-

ьні_виплд,ти, що носять характер державної допомо-

гп громадянам, що надаються у випадкахінсҐумовах,  законодавством, з компенсаційними й

Jhiuumu цілями. Використовуючи по суті вірне, погляд, визначення поняття допомоги, можна сказати, що воно і тепер прийнятне як теоретична основа. Ра­зом з тим цільове призначення допомог сьогодні зву­жується, вони усе більше стають адресною допомогою непрацездатним, малозабезпеченим громадянам.

Державна допомога як соціальна допомога займає важливе місце в системі соціального захисту сімей, що мають дітей. Допомога надається в грошовій формі і по­кликана вирівнювати доходи сімей, що мають дітей, сти­мулювати народжуваність. Основне завдання держав­ної допомоги полягає в матеріальній підтримці сімей, що мають дітей. Тому такі допомоги часто називають­ся соціальними допомогами.

Різноманіття видів допомог, передбачених у чинно­му законодавстві, широта охоплення громадян, мож­ливість з їхньою допомогою більш гнучко і цілеспря­мовано задовольняти різні разові і поточні потреби на­селення викликає необхідність їх класифікації, групу­вання за визначеними ознаками, цілями і задачами.

Визначальним критерієм класифікації є соціально-правові підстави надання допомог, закріплені в чинно­му законодавстві. Сутність цих підстав визначає не

1 Див.: Андреев B.C. Право социального обеспечения в СССР: Учебник.— М.: Юрид. лит., 1987.— Сс. 272-274; Иванова Р.И. Правоотношения по социальному обеспечению в СССР.— М.: Изд-во Моск. ун-та, 1986.— Сс. 153-165.

2 Иванова Р.И., там же.— С. 162.

259

тільки цільове призначення, суб'єктивний склад одер­жувачів, але і, у кінцевому рахунку, тривалість випла­ти допомог.

Аналіз законодавства в цій сфері дозволяє виділити шість груп підстав надання допомоги: тимчасову непра­цездатність; безробіття; дітонародження; неповноліття дітей; прожиття непрацездатних громадян; підтримка бюджету сім'ї при неординарних обставинах.

Фінансування системи соціальних допомог прова­диться з трьох основних джерел: обов'язкового держав­ного соціального страхування, асигнувань з державно­го і місцевого бюджетів. Надання допомог за рахунок коштів державного соціального страхування розгля­дається в окремій главі підручника.

Отже, розглянемо групи соціальних допомог за їх цілеспрямованістю. До першої групи допомог, в основі яких лежить тимчасова непрацездатність, належать: до­помоги, призначувані у випадках хвороби, при необхід­ності догляду за хворим членом сім'ї, при карантині, при тимчасовому переводі на іншу роботу в зв'язку з захворюванням туберкульозом чи професійним захво­рюванням, при протезуванні з розміщенням у стаціо­нар протезно-ортопедичного підприємства. Тимчасова непрацездатність засвідчується лікарняним листом, на підставі якого призначається і виплачується допомога по державному соціальному страхуванню.

В основі другої групи допомог лежить безробіття з незалежних від громадян обставин. Допомоги за цією групою підстав призначаються і виплачуються відпо­відно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок бізробіт-тя» від 2 березня 2000 року.1

До третьої групи відносяться допомоги, в основі яких лежить така підстава, як дітонародження. Діто­народження як природний демографічний фактор об'єктивно викликає необхідність соціальної підтрим­ки державою сім'ї. Охорона материнства і дитинства

1 Відомості Верховної Ради України, 2000.— № 22.— Ст. 17.

260

забезпечується трудовим та сімейним правом. Але во­на, природно, знаходиться в рамках інститутів права соціального забезпечення. Облік правом потреб сім'ї, викликуваних дітонародженням, обумовив існування цілого блоку різних видів допомог, що за цілеспрямо­ваністю можна назвати сімейними. До них відносять­ся: допомоги з вагітності й пологів; одноразова допо­мога при народженні дитини; допомога по догляду за дитиною до досягнення нею 3-літнього віку; щомі­сячні допомоги багатодітним і неповним сім'ям; до­помоги на дітей військовослужбовців термінової служ­би та ін.

Допомоги четвертої групи, в основі яких лежить неповноліття дітей, за цільовим призначенням прими­кають до допомог третьої групи (допомог по дітонарод­женню). Частина з них виконують подвійну функцію (функцію дітонародження і матеріальної підтримки сімей). Однак є і такі допомоги, що спрямовані тільки на матеріальну підтримку неповнолітніх дітей. Наприк­лад, грошові виплати матерям (батькам), зайнятим до­глядом за трьома і більше дітьми у віці до 16 років; грошові виплати матерям (батькам), зайнятим догля­дом за чотирма і більше дітьми у віці до 16 років; до­помога на дітей у віці до 16 років (учнів до 18 років); допомоги по догляду за дитиною-інвалідом до досяг­нення нею 16-літнього віку; допомоги на дітей військо­вослужбовців термінової служби.

Допомоги п'ятої групи за своєю метою близькі до со­ціальних пенсій — вони покликані забезпечувати про­життя самотніх непрацездатних громадян з мінімаль­ними доходами. їм призначається щомісячна цільова доплата до пенсій у розмірах до рівня, встановленого за­конодавством сукупного доходу на члена сім'ї.1

І, нарешті, шоста група допомог — потреба в підтримці бюджету сім'ї при неординарних обстави-

1 Див.: Постанова Кабінету Міністрів України 4Про підви­щення розмірів пенсій та інших соціальних виплат пенсіонерам» від 10 листопада 2000 р. // Офіційний вісник України, 2000.— № 46.— Ст. 1996.

261

нах. Вона обумовлена різними факторами: смертю чле­на сім'ї і необхідністю надання допомоги на похован­ня; хворобою громадян, що постраждали в результаті Чорнобильської катастрофи; перебуванням дітей під опікою чи на піклуванні. До допомог цієї групи також належать одноразові допомоги, передбачені локальни­ми нормативними актами при настанні стихійних лих; потреби в оплаті лікування та ін.

Однак цільова спрямованість допомог — не єдина оз­нака, що їх класифікує. Для інституту допомог харак­терною ознакою є також тривалість їх виплати. З цього погляду, допомоги можуть бути розподілені на однора-зозі, періодичні (у вузькому смислі) і щомісячні.

До одноразових допомог відносяться: одноразова до­помога при народженні дитини, допомога на лікуван­ня, поховання та в інших випадках. Вони призначені для разового відшкодування додаткових витрат тим громадянам, у яких наявні умови, що дають право на конкретний вид одноразової допомоги.

До періодичної, у вузькому смислі, допомоги нале­жать допомоги, що виплачуються у випадках хвороби, вагітності і пологів, при карантині, протезуванні і т.д. Періодичні допомоги призначені для заміни втраченого заробітку в повному обсязі чи частково, коли в праців­ника з'являється право на їхнє одержання. Періодичні допомоги відрізняються від одноразових, разових допо­мог тим, що вони мають певну тривалість у часі, хоча і не перетворюються в щомісячні допомоги. Так, допомо­ги через хворобу будуть виплачуватися працівнику вся­кий раз при захворюванні і, як правило, протягом усього періоду хвороби.

Щомісячні допомоги припускають здійснення грошо­вих виплат регулярно протягом тривалого періоду. Три­валість виплати цих допомог визначена законом і зале­жить від виду допомоги. Вона коливається (від 3 років по догляду за дитиною до 16 років (18 років — для уч­нів і т.д.).

Законодавство про допомоги динамічно розвиваєть­ся, з'являються нові види допомог (адресна соціальна до-

262

помога), змінюються терміни, порядок призначення і ви­плати допомог, підвищуються їх розміри.

§3. Порядок і умови призначення окремих

видів державної соціальної допомоги

сім'ям з дітьми

Правове регулювання призначення і виплати допо­мог здійснюється Законом України «Про державні до­помоги сім'ям з дітьми» від 21 листопада 1992 р. (з на­ступними змінами і доповненнями).1 Цей Закон перед­бачає більше десяти різних видів допомог. Умовами призначення того чи іншого виду допомоги є конкретні обставини сім'ї, що претендує на соціальну допомогу.

У даному параграфі ми спробуємо розглянути весь спектр сімейних допомог, призначуваних сім'ям з діть­ми органами соціального захисту. У нього не включа­ються лише допомоги по тимчасовій непрацездатності, призначувані за рахунок коштів обов'язкового держав­ного соціального страхування (розглядаються в окремо­му розділі підручника).

Допомоги можуть бути призначені:

—  з вагітності й пологів;

—  при народженні дитини;

—  по догляду за новонародженою дитиною до досяг­нення нею 3-літнього віку;

—  матерям (батькам), зайнятим доглядом за трьо­ма і більше дітьми до 16 років;

—  матерям (батькам), зайнятим доглядом за чотир­ма і більше дітьми у віці до 16 років;

—  на дітей у віці до 16 років (учнів — до 18 років);

—  батькам, зайнятим доглядом за дитиною-інвалі-дом;

—  на дітей самотнім матерям;

—  на дітей військовослужбовців термінової служби;

—  на дітей потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи;

1 Див.: Відомості Верховної Ради України, 1993.— № 5.— Ст. 271; 1994.— № 11.— Ст. 47; 1999.— № 19.— Ст. 174.

263

—  на дітей, що знаходяться під опікою чи піклуван­ням;

—  на неповнолітніх дітей, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, чи коли їх стягнення неможливе;

—  на поховання члена сім'ї.

Призначення і виплата допомог сім'ям з дітьми регламентується Положенням «Про порядок призна­чення і виплати державних допомог сім'ям з дітьми*, затвердженим Міністерством праці, Міністерством освіти, Міністерством соціального захисту населення, Міністерством фінансів і зареєстрованим у Міністерст­ві юстиції України 19 березня 1993 р.'

Однак слід зазначити, що пакет нормативних актів, що регулюють соціальний захист сімей з дітьми, попов­нився новими актами. За останній час прийнято ряд актів, що істотно змінили порядок надання державної допомоги сім'ям з дітьми. Це: Закон України від 25 березня 1999 р. «Про внесення змін у деякі закони України в частині здійснення окремих виплат органа­ми соціального захисту населення»,2 на які покладе­ний обов'язок призначення і виплати деяких видів до­помог (одноразової допомоги при народженні дитини; по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; грошові виплати матерям (батькам) по догляду за дітьми у віці до 16 років; на дітей у віці до 16 років (учнів до 18 років); Закон України «Про державну соці­альну допомогу сім'ям» від 1 червня 2000 року;3 поста­нова Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1999 р. «Про введення адресної соціальної допомоги малозабез­печеним сім'ям»;4 постанова Кабінету Міністрів Украї­ни від 12 січня 2001 р. «Про розміри державної допо­моги сім'ям з дітьми у 2001 році»5 й інші акти.

Виходячи з переліку допомог, зазначених у норма­тивних актах, і з огляду на тенденцію їх розвитку, ав-

1 Див.: Урядовий кур'єр, 1993.— № 12.

2 Відомості Верховної Ради України, 1999.— № 19.— Ст. 174.

3 Відомості Верховної Ради України, 2000.— № 35.— Ст. 290. 1 Офіційний вісник України, 1999.— № 8.— Ст. 289.

5 Урядовий кур'єр, 2001.— № 8.

264

тор підручника вважає за доцільне розглянути їх усі по порядку.

Допомога по вагітності й пологах. Право на допо­могу з вагітності й пологів мають усі працюючі на під­приємствах жінки. І не тільки працюючі, але й інші категорії жінок. Згідно зі ст. 10 Закону України «Про державні допомоги сім'ям з дітьми» право на допомо­гу по вагітності й пологах мають жінки, звільнені з ро­боти в зв'язку з ліквідацією підприємства, установи, ор­ганізації; жінки, зареєстровані в службі зайнятості в якості безробітних не менше 10 місяців; жінки, що зай­маються підприємницькою діяльністю, за умови спла­ти страхових внесків у Фонд соціального страхування; творчі працівники, що сплачують страхові внески; учні, що навчаються з відривом від виробництва; військово^ лужбовці, а також звільнені з армії, інших військових формувань і органів внутрішніх справ у зв'язку з ва­гітністю і пологами.

Допомога по вагітності і пологах працюючим жін­кам надається в розмірі 100 відсотків заробітку за ъесь період відпустки в зв'язку з вагітністю та пологами. Тривалість відпустки встановлюється 70 календарних днів до пологів і 56 (у випадку ускладнених родів чи народження двох і більше дітей) — 70 календарних днів після пологів. Розмір зазначеної допомоги обчис­люється сумарно і надається жінкам у повному обсязі незалежно від кількості днів, фактично використаних до пологів, тобто за 126 календарних днів.

Момент настання допологової відпустки визначає лікар. На практиці мають місце випадки, коли дополого-ва відпустка перевищує чи, навпаки, складає менше 70 днів. При неправильному встановленні часу пологів відпустка не підлягає продовженню, якщо вона вияви­лася менше 70 днів, оскільки відпустка надається су­марно (126 днів), незалежно від використаних днів до пологів.

Післяпологова відпустка призначена як для віднов­лення сил і здоров'я матері, так і для догляду за непов­нолітньою дитиною. Тому така відпустка надається не

265

тільки жінці, що народила дитину, але і жінці, що уси­новила немовля безпосередньо з пологового будинку. Відпустка в цих випадках надається тривалістю 56 днів із дня народження дитини, зазначеного у свідоцтві про народження. Післяпологовою відпусткою користують­ся і жінки, що народили мертву дитину. Якщо в пері­од вагітності відбувся викидень, то жінці надається відпустка по тимчасовій непрацездатності. При мимо­вільному перериванні вагітності після закінчення 126 днів, жінці надається звичайна післяпологова відпуст­ка тривалістю 56 календарних днів.

Допомога у зв'язку з операцією по штучному пере­риванню вагітності видається за перші 2 дні тимчасо­вої непрацездатності. Починаючи з четвертого дня, ви­плата допомоги продовжується при операції за медич­ними показниками і при мимовільному аборті, а також жінкам, середньомісячна зарплата яких за два попе­редніх календарних місяці не перевищувала встанов­леного законом мінімального розміру. В інших випад­ках, якщо тимчасова непрацездатність у зв'язку з опе­рацією по штучному перериванню вагітності продов­жується понад 10 днів, виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності відновляється, починаючи з одинадця­того дня тимчасової непрацездатності.

Жінкам, що закінчили навчальні заклади різного рівня акредитації, аспірантуру, клінічну ординатору або професійно-технічні училища і направлені на ро­боту у встановленому порядку, у період тимчасової не­працездатності, у зв'язку з вагітністю і пологами, до­помога видається з дня призначення явки на роботу. При одержанні відпустки в зв'язку з вагітністю і по­логами під час перебування робітниці в щорічній відпустці допомога надається за всі дні звільнення від роботи, засвідчені лікарняним листком. Іноді відпус­тка в зв'язку з вагітністю і пологами настає у робіт­ниці в період навчальної відпустки, наданої їй у зв'яз­ку з навчанням. У цьому випадку допомога надаєть­ся з дня, коли жінка по закінченні навчальної відпу­стки повинна приступити до роботи. Таке ж правило

266

діє, якщо відпустка в зв язку з вагітністю і пологами наступила у жінки в період, коли вона не працювала в зв'язку з припиненням робіт на підприємстві, в установі, організації. Допомога призначається з дня, коли після припинення роботи жінка повинна була приступити до праці.

На практиці іноді виникає питання, як виплачува­ти допомогу жінці, що перебуває в оплачуваній від­пустці по догляду за дитиною до досягнення нею три­річного віку, якщо в неї виникла нова вагітність? У цьо­му випадку жінці надається вибір — або допомога по вагітності і пологах, або допомога по догляду за дити­ною. При цьому вона повинна приступити до роботи до початку відпустки по вагітності.

У тих випадках, коли відпустка в зв'язку з вагітні­стю і пологами надається в період відпустки без збе­реження заробітної плати, допомога надається лише з того дня, коли жінка повинна приступити до роботи. Якщо жінка перериває відпустку і виходить на роботу, їй потім може бути надана відпустка в зв'язку з вагі­тністю і пологами і допомога на загальних підставах.

У житті зустрічаються випадки, коли вагітну жінку незаконно звільняють з роботи (а звільнення вагітних жінок законодавством забороняється, крім випадків пов­ної ліквідації підприємства, установи, організації з обо­в'язковим працевлаштуванням),1 і поки вона запере­чує в суді звільнення, настає термін відпустки в зв'яз­ку з вагітністю та пологами. Якщо звільнення визнаєть­ся неправильним і робітниця відновлюється на ко­лишній роботі, то допомога за час вагітності і пологів видається з дня винесення рішення про поновлення на роботі.

Підставою для призначення жінкам допомоги по ва­гітності й пологах є виданий у встановленому порядку лікарняний лист, а для жінок-військовослужбовців — довідка лікувальної установи (військово-лікарняної комісії).

1 Ст. 184 Кодексу законів про працю України.

267

Жінкам, звільненим з роботи в зв'язку з ліквідацією підприємства, установи, організації, допомога по вагіт­ності й пологах до їх працевлаштування призначаєть­ся на підставі довідки ліквідаційної комісії і видано­го у встановленому порядку лікарняного листа.

Жінкам, зареєстрованим у державній службі зайня­тості в якості безробітних не менше 10 місяців, допо­мога по вагітності й пологах призначається на підставі довідки державної служби і лікарняного листа у твер­дому розмірі — 29,50 грн. на місяць. (25% від міні­мальної заробітної плати 118 грн.).

Інші документи підставою для призначення зазна­ченої допомоги служитл не можуть.

Жінкам, звільненим з роботи в зв'язку з ліквідацією підприємства, установи, організації, і жінкам, зареєст­рованим у державній службі зайнятості в якості без­робітних не менше 10 місяців, а також звільненим з військових формувань, призначення і виплата допомо­ги по вагітності й пологах до їхнього працевлаштуван­ня провадяться органами соціального захисту за місцем проживання.

За допомогою необхідно звертатися в період відпус­тки в зв'язку з вагітністю та пологами, але не пізніше шести місяців із дня закінчення відпустки. Ті, що звер­нулися за допомогою після зазначеного терміну, втра­чають право на одержання допомоги.

Розглядаючи даний вид допомоги, ми дещо вторг­лись у сферу діяльності Фонду соціального страхуван­ня. Допомоги по вагітності й пологах призначаються і виплачуються, як правило, власником підприємства за місцем основної роботи (служби, навчання) жінок за рахунок коштів Фонду соціального страхування. Проте, законодавець допускає при певних обставинах можливість виплати допомоги по вагітності й пологах органами соціального захисту за місцем проживання жінок.

Одноразова допомога при народженні дитини. Ця до­помога призначена для покриття разових потреб сім'ї в додаткових витратах. Вона призначається у твердій

268

сумі — 118 грн. До неї може бути призначена додат­кова допомога матері в розмірі 59 грн. Додаткова до­помога призначається матерям, що стали на облік у ме­дичній установі в ранній термін вагітності (до 12 тиж­нів), що регулярно відвідували і виконували рекомен­дації лікарів.

У випадку народження двох і більше дітей однора­зова допомога призначається сім'ї на кожну дитину. Підставою для призначення допомоги є довідка про на­родження дитини, видана органами РАГСу для одержан­ня допомоги, а для додаткової допомоги матерям, крім того, довідка медичної установи.

На практиці мають місце випадки звертання за до­помогою за кілька місяців після народження дитини. У таких випадках допомога призначається за минулий час, але не більше ніж за 6 місяців перед звертанням, не враховуючи місяця, у якому мати звернулася в уп­равління соціального захисту.

Приклад. У травні 1999 року громадянка М. звер­нулася за призначенням допомоги на сина, що наро­дився 17 липня 1998 року. Допомогу їй було призна­чено з листопада 1999 p., тобто за 6 місяців назад, не вважаючи місяця звертання за допомогою, тому що з мо­менту народження сина пройшло більше 6 місяців.

Допомога по догляду за новонародженою дитиною до досягнення нею 3-літнього віку. Відпустка і допомога по догляду за новонародженою дитиною як міра со­ціальної допомоги сім'ям, що мають дітей, введені в ко­лишньому Союзі РСР у 1981 році.

Право на відпустку по догляду за дитиною мають усі працюючі жінки після відпустки в зв'язку з вагітні­стю та пологами незалежно від наявності певної три­валості трудового стажу. Таке ж право мають і жінки, що навчаються з відривом від виробництва; жінки, звільнені з роботи в зв'язку з ліквідацією підприємства, установи; жінки, зареєстровані в державній службі зай­нятості в якості безробітних; жінки з числа військово­службовців органів внутрішніх справ, звільнені зі служ­би в зв'язку з вагітністю і пологами.

269

Право на відпустку і допомогу по догляду за дити­ною мають і інші особи (батько дитини, бабуся, дідусь) чи інші родичі, що фактично здійснюють догляд за ди­тиною. Відпустка надається в межах досягнення дити­ною 3-літнього віку за заявою особи, що фактично здійс­нює догляд за новонародженою дитиною, і оформляєть­ся наказом власника підприємства чи уповноважено­го ним органа.

Відпустка вважається частково оплачуваною, тобто протягом відпустки виплачується допомога. Розмір її встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 2001 року № 1411 «Про розміри держав­ної допомоги сім'ям з дітьми у 2001 році».1 Цією по­становою передбачено, що з 01.01.2001 року допомога призначається в розмірі 30% мінімальної заробітної плати, тобто 35 грн. 40 коп.

На практиці нерідко виникає питання, чи можуть матері використовувати відпустку по догляду за дити­ною не цілком, тобто вийти на роботу до виповнення дитині 3-х років, або використовувати відпустку не всю відразу?

Відпустка по догляду за дитиною може надаватися за бажанням матері цілком чи частково, а також з роз­поділом на частини.

За бажанням жінки й ігших осіб, що фактично здійснюють догляд за дитиною у період перебування їх у відпустці по догляду за дитиною, вони можуть пра­цювати на умовах неповного робочого часу чи вдома. При цьому за ними зберігається право на одержання допомоги в період відпустки по догляду за дитиною.

А як вирішується питання з виплатою допомоги, як­що в період відпустки по догляду за дитиною народи­лася ще одна дитина? Відповідно до роз'яснення Міністерства соціального захисту України про застосу­вання Положення «Про порядок призначення і випла­ти державних допомог сім'ям з дітьми» від 13.10.93 р. № 016-61/1-01, якщо в період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею віку 3 років народжуєть-

1 Урядовий кур'єр, 2000.— № 8.

270

ся інша дитина, то до закінчення відпустки по догля­ду за першою дитиною інша відпустка не надається і допомога не видається. Тобто, за той самий період до­гляду за дитиною (двома дітьми) до досягнення нею трирічного віку може надаватися й оплачуватися ли­ше одна відпустка.

Як виключення, кратність допомоги по догляду за дітьми збільшується відповідно до кількості дітей у ви­падку народження двійні і більше дітей.1

Допомога виплачується органами соціального захис­ту за місцем проживання осіб, яким призначена допо­мога.

Допомога (грошові виплати) працюючим і непра­цюючим матерям (батькам), зайнятим доглядом за трьома і більше дітьми до 16 років. Така допомога призначається в залежності від сукупного сімейно­го доходу, обчисленого відповідно за попередніх півро­ку, і не перевищує (50 грн.) у розмірі — ЗО грн. на місяць.

Допомога (грошові виплати) працюючим і непрацюю­чим особам, зайнятим доглядом за чотирма і більше дітьми у віці до 16 років. При призначенні цієї допо­моги, як і попередньої, враховується середньомісячний сукупний доход членів сім'ї, обчислений за попередній квартал, що встановлений на кожного члена сім'ї (50 грн.), допомога призначається в розмірі 47,20 грн. на місяць.

Допомога на дітей у віці до 16 років (учням — до 18 років). Умови призначення допомог обумовлені рівнем середньомісячного сукупного доходу на члена сім'ї. Розмір допомоги — 11,80 грн. на місяць. Допо­мога призначається незалежно від одержання на дітей пенсій, інших видів допомог. Допомога не призначаєть­ся на дітей батькам, позбавленим у відношенні цих дітей батьківських прав.

Допомога по догляду за дитиною-Інвалідом до до­сягнення нею 16-літнього віку. Утримання дитини-

1 Урядовий кур'єр, 1997.— № 5.

271

інваліда в сім'ї вимагає додаткових витрат. Тому держа­ва, по можливості, дає таким сім'ям допомогу. Щомі­сячні державні допомоги для інвалідів з дитинства бу­ли введені з 1 січня 1968 р. Вони виплачувалися ли­ше інвалідам з дитинства І і II груп, що досягли до часу звертання за допомогою 16-літнього віку. Потім, з 1 січня 1980 року, щомісячні допомоги встановлені і на дітей-інвалідів з дитинства, що не досягли 16-літнього віку.

Право на допомогу по догляду за дитиною-інвалідом має один з непрацюючих працездатних батьків інваліда чи особа, що заміняє їх та здійснює постійний догляд за дитиною-інвалідом до досягнення нею 16-літнього віку.

На відміну від інваліда дитинства І і II груп (що до­сягли 16 років) — дітям-інвалідам з дитинства група інвалідності не встановлюється, а допомога по догляду за дитиною-інвалідом призначається на підставі медич­ного висновку.

Допомога по догляду за дитиною-інвалідом призна­чається в розмірі 41 грн: ЗО коп. на місяць. Виплата допомоги провадиться з дня звертання, якщо воно бу­ло не пізніше 6 місяців із дня виникнення цього пра­ва (наявність медичного висновку на здійснення догля­ду за дитиною-інвалідом працездатною і непрацюючою особою).

Допомоги на дітей-інвалідів призначаються і випла­чуються органами соціального захисту за місцем про­живання.

Допомога на дітей неповних сімей, самотнім мате­рям. Дитина вважається народженою самотньою маті­р'ю, якщо: мати не була одружена ні до, ні після на­родження дитини; мати дитини раніше була одруже­на, але народила дитину від іншої особи до чи після розірвання шлюбу, смерті чоловіка чи пропажі без звістки, але до часу звертання за допомогою у шлюбі не перебуває й у свідоцтві про народження дитини відсутній запис про батька, або він зроблений за вка­зівкою матері; мати народила дитину поза шлюбом, а потім одружилася з особою, що не є батьком дитини;

272

жінка не була одружена, записана в книзі народжень у якості матері усиновленої нею дитини.

Законодавством передбачені обставини, наявність яких виключає можливість виникнення права на допо­могу, установлену для самотніх матерів. До них відно­сяться: одержання на дитину пенсії в разі втрати го­дувальника (батька) чи аліментів; визнання особи, від якої жінка має дитину, батьком дитини чи добровільно, чи в судовому порядку; усиновлення дитини іншими особами; вступ жінки в шлюб з особою, від якої вона має дитину; спільне проживання, ведення загального господарства і спільне виховання дітей матір'ю з осо­бою, від якої вона їх народила і з якою не перебувала і не перебуває у шлюбі; народження дитини не пізніше 10 місяців із дня смерті чи факту визнання без звістки зниклою особи, що перебувала з матір'ю дитини в за­реєстрованому шлюбі.

Державна допомога самотнім матерям, у тому числі вдовам і вдівцям з дітьми, що не одержують на них пенсії в разі втрати годувальника чи соціальну пенсію, призначається в розмірі 11,80 грн. на місяць на кож­ну дитину. На дітей самотнім матерям (вдовам, вдів­цям) з числа дітей-сиріт і дітей, що залишилися без опі­ки батьків, що були вихованцями дитячих будинків (шкіл-інтернатів), призначається допомога у розмірі 23,60 грн.

У випадку народження двох і більше дітей допомо­ги на дітей самотнім матерям призначаються на кож­ну дитину. Призначають допомоги органи соціально­го захисту за місцем проживання. Виплачуються до­помоги щомісяця з місяця народження дитини по місяць досягнення нею 16-літнього віку (учнів — 18-літнього віку).

Допомога на дітей військовослужбовців термінової служби. Ця спеціальна щомісячна допомога була вве­дена з 1 січня 1964 р. постановою Ради Міністрів СРСР від 25 жовтня 1963 р. Вона зберегла своє значення і по сьогоднішній день. Порядок призначення допомо­ги сьогодні регулюється Законом України «Про дер-

273

жавні допомоги сім'ям з дітьми» від 21 листопада 1992 р.

Допомога на дітей військовослужбовців термінової служби (по представленню військкомату) призначається і виплачується органами соціального захисту за місцем проживання сім'ї, батько дітей якої проходить військову службу. За загальним правилом одержувачами допо­мог є дружини солдатів, матросів, сержантів і старшин термінової служби, а також курсантів, слухачів військо­во-навчальних закладів з числа військовослужбовців термінової служби. Допомога може призначатися і на дітей військовозобов'язаних, призваних на навчальні збори (у тому числі & осіб офіцерського складу запа­су), призваних на військово-навчальні збори.

Допомога виплачується щомісяця протягом усього періоду проходження військовослужбовцем — батьком дитини — дійсної військової служби (навчання чи при­зову на навчальні збори) батыса дитини. При звільненні в запас по закінченні термінової служби чи вибуття з інших причин, а також зарахуванні на надстрокову службу, призначенні на офіцерську посаду виплата до­помоги припиняється.

Розмір допомоги встановлений у твердій сумі. На од­ну дитину допомога складає 17 грн. 70 коп. на місяць.

Допомога призначається на рідних і усиновлених дітей. На дітей, що народилися чи усиновлених до призову батька на військову службу, допомога призна­чається з дня його явки у військкомат для відправлен­ня у військову частину. Якщо ж дитина народилася чи усиновлена після призову батька на військову службу, допомога призначається з дня народження чи усинов­лення.

Допомога призначається на дітей, у відношенні яких військовослужбовець визнаний батьком. Так, якщо шлюб не зареєстрований І військовослужбовець не зна­читься батьком дитини, то допомога матері дитини не призначається. У випадку вступу в шлюб з матір'ю ди­тини після призову на військову службу допомогу на дитину, що народилася до реєстрації шлюбу, може бу-

274

ти призначено тільки з дня реєстрації шлюбу і за умови запису військовослужбовця батьком дитини.

Призначення допомоги на дітей військовослужбовців термінової служби не перешкоджає виплаті на цих дітей допомог, установлених для малозабезпечених сімей і за іншими підставами.

Державні допомоги сім'ям з дітьми, що постражда­ли внаслідок Чорнобильської катастрофи. Право на до­помогу мають сім'ї, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» чи на умовах, встановлених законодавством про державні допомоги сім'ям з дітьми. Допомога призначається на кожну ди­тину, що втратила одного з батьків в результаті Чорно­бильської катастрофи, на дітей-інвалідів, сім'ям, що втратили годувальника з числа ліквідаторів аварії, і потерпілих від Чорнобильської катастрофи, розмір до­помоги диференційований у залежності від категорії потерпілих.

Допомога на дітей, що знаходяться під опікою чи на піклуванні. Допомога призначається і виплачуєть­ся місцевими органами освіти за місцем проживання осіб, яким призначена допомога. Допомога встановле­на у розмірі 47,20 грн. на місяць. Однак і цей вид до­помоги призначається і виплачується в тому випадку, якщо середньомісячний сукупний доход на кожного члена сім'ї, де знаходиться опікуваний, не перевищує встановленого рівня (46 грн.) на місяць.

Тимчасова допомога на неповнолітніх дітей, бать­ки яких ухиляються від сплати аліментів, чи коли їхнє стягнення неможливе, або одержують аліменти в сумі, меншій ніж встановлений мінімальний розмір.

Конституція України (ст. 51) зобов'язує батьків утри­мувати та виховувати своїх дітей до їх повноліття. Обо­в'язок батьків утримувати неповнолітніх дітей зафік­сований і в ст. 61 Кодексу про шлюб і сім'ю України.

Держава і суспільство допомагають сім'ям у вихо­ванні і утриманні дітей. Розміри і форми цієї допомо­ги міняються в залежності від можливостей держави.

275

Якщо батьки не виконують добровільно обов'язку по ви­хованню і утриманню дітей, особи, що виховують їх, мо­жуть стягнути з батьків аліменти через суд. Існують, однак, і такі батьки, що ухиляються від сплати аліментів, ховаються від сім'ї. У цих випадках суди виносять ви­значення1 про розшук таких батьків. На підставі визна­чення суду органи внутрішніх справ здійснюють роз­шук батьків, що ховаються.

Поки батьки (у переважній більшості випадків це батько) розшукуються, сім'ї, у яких виховуються діти, знаходяться в скрутному матеріальному становищі.

З метою надання матеріальної допомоги дітям, бать­ки яких ухиляються від сплатч аліментів і розшуку­ються органами внутрішніх справ, з 1 січня 1985 р. вве­дена в колишньому Союзі РСР виплата тимчасових до­помог на неповнолітніх дітей, що збережені в Україні і в даний час.

Тимчасова допомога призначається в розмірі 7,40 грн. на кожну дитину.

Право на тимчасову допомогу (аліменти) на непов­нолітніх дітей .має (мати) батько.

Ця допомога носить тимчасовий характер. Вона вип­лачується органами соціального захисту в період роз­шуку батьків, що ухиляються від сплати аліментів. До­помога виплачується щомісяця з місяця звертання за допомогою по місяць досягнення дітьми 16 (учнем — 18) років.

Допомога на поховання члена сім'ї. Членам сім'ї по­мерлого пенсіонера чи особі, що здійснила похорони, виплачується допомога на поховання. Порядок призна­чення і розмір цієї допомоги визначені постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 р.1 До­помога на похорони призначається в розмірі 150 грн. Сім'ям, чий сукупний доход на члена сім'ї не переви­щує встановленого рівня, надається додаткова допомо­га на похорони у розмірі 90 грн.

Перераховані види державної допомоги носять цільо­вий характер і є додатковою матеріальною підтримкою

ЗП України, 1996.— N° 15.— Ст. 412.

276

малозабезпечених, багатодітних та неповних сімей. То­му їхні розміри порівняно невеликі. Та й можливості держави теж невеликі.

На перехідний період, — говориться в Основних на­прямках соціальної політики на 1997-2000 роки — інститути пенсій і соціальних допомог будуть доповню­ватися в залежності від сукупного сімейного доходу ад­ресними виплатами. З 1 квітня 1999 р. почато впровад­ження принципово нового механізму надання адресної державної допомоги сім'ям з низькими прибутками. 22 лютого 1999 р. Кабінет Міністрів України прийняв спеціальну постанову № 238, якою затвердив Положення про умови і порядок надання адресної соціальної до­помоги малозабезпеченим сім'ям.1

Відповідно до цього документа соціальна допомога буде надаватися не конкретному члену сім'ї, як було раніше, а сім'ї в цілому, що складається з непрацездат­них, непрацюючих осіб (пенсіонерів, неповнолітніх дітей та інших найменше соціально захищених осіб). Критерієм підходу до призначення адресної соціаль­ної допомоги буде середньомісячний сімейний сукуп­ний прибуток. Величина його розміру на кожного члена сім'ї постійно змінюється в сторону збільшення. Зараз вона становить — 50 грн.

Ті зміни, які були зроблені Кабінетом Міністрів України наприкінці 2000 року про соціальну підтримку пенсіонерів, торкнулися і малозабезпечених сімей. Під­нято рівень соціальних виплат сім'ям з дітьми, прове­дено коригування середньомісячного сукупного дохо­ду на члена сім'ї. Тепер він обчислюється із прибутку за останні шість календарних місяців, які передують місяцю звертання за допомогою.2

1 Офіційний вісник України, 1999.— № 8.-

2 Офіційний вісник України, 1999.— № 8.-

Ст. 289. Ст. 289.

277

«все книги     «к разделу      «содержание      Глав: 19       Главы     <   5.  6.  7.  8.  9.  10.  11.  12.  13.  14.  15.  16.  17.  18.  19.





 
polkaknig@narod.ru ICQ 474-849-132 © 2005-2009 Материалы этого сайта могут быть использованы только со ссылкой на данный сайт.